Де шукають натхнення Сергій Парфьонов, Алі Сауліді та Світлана Кравченко
І навіть у буремні часи, коли у більшості творчих людей виникали сумніви щодо обраного колись ними шляху, їхні ідеї та проєкти зрештою формували те майбутнє, в яке нам завжди хотілося вірити й до якого ми прагнули.
(навіть найперших і найменш сміливих) бренд Lenovo цієї осені презентував особливий проєкт «Вражай, твори, змінюй світ». Головним меседжем кампанії став заклик творити тут і зараз, не чекаючи на ідеальний момент, годину чи день тижня (детальніше про проєкт можна дізнатися на YouTube-каналі Lenovo).
які власним прикладом можуть надихати та мотивувати інших. У спеціальному проєкті ELLE x Lenovo Сергій Парфьонов, Алі Сауліді та Світлана Кравченко розповідають про поєднання сучасних інформаційних технологій зі світом творчості, про найуспішніші проєкти, ідеальний день та
Флорист, декоратор, засновник квіткового корнера «Квіткарня Ю»
Натхнення, безперечно, важливе для кожного митця, але варто розуміти, що воно не є перманентним станом творчих людей. Іноді воно приходить спонтанно, іноді ховається десь всередині, у глибині душі, і його доводиться витягувати звідти, знаходити для нього приводи, ідеї…
В таких випадках я вдаюся до рутинних дій: написання списку задач, скролінгу профілів у соцмережах, які мене надихають і будять мій творчий потенціал. Часом, коли немає натхнення, рутинна праця може призвести до несподіваних і цікавих ідей.
Не буду заперечувати: іноді політ фантазії заносить мене так, що я не відчуваю часу. Я ніби занурююся з головою в океан творчості та втрачаю відчуття реальності. Однак досвід і сформовані з роками звички повертають мене на землю. Хай там як, дисципліна є одним із ключових інструментів у будь-якій роботі. Не менш важливим є чітке планування та організація часу. Зазвичай я фіксую свої ідеї у нотатках телефону, оскільки він завжди під рукою.
Водночас в мене є і свої творчі ритуали: як-от спокійні прогулянки вуличками Києва без гаджетів, коли я залишаюся наодинці із собою і своїми думками. Такі прогулянки можуть стати сигналом для початку творчого процесу. Тут під рукою має бути мій скетчбук і ручка, щоб я міг робити замальовки.
Я прагну, аби люди помічали в усьому прекрасне, навіть у найпростіших і найменш очевидних речах. Цей світ неймовірний, абсолютно всі його грані довершені, і навіть те, що є важким і емоційно складним, має приховані сенси, які спершу складно розгледіти. І я хочу, щоб люди вчилися знаходити красу скрізь. Життя занадто коротке, тому акцентуйте на його світлій стороні, говоріть «кохаЮ», «люблЮ», «сумуЮ», «поважаЮ», «чекаЮ».
Щоразу, коли натхнення ховається всередині мене, я нагадую собі, що не маю права здаватися та складати руки, бо навіть за найтемнішою ніччю приходить світанок.
День нашої Перемоги. Хотілося б просто вийти на вулицю та дарувати людям квіти, бачити посмішки, спостерігати відродження, відчувати щастя та надію.
а також проєкти й колаборації, створені за її участі. Це переважно оформлення в українському стилі, коли ми відтворювали справжню магію наших традицій. Також за цей час важливою була підтримка українських флористів. На початку великої війни у мене та декількох інших колег виникла ідея створення телеграм-каналу для флористів, які вимушено виїхали за кордон. У групі було зібрано близько 2200 осіб, понад 300 флористам ми допомогли знайти житло, роботу, прихисток, проєкти в інших країнах… Згодом ця телеграм-спільнота перетворилася у платформу Bloomenty.
Першим проєктом з флористами Bloomenty стало оформлення благодійного заходу у Празі, далі були масштабні благодійні вечори у Парижі, Ніцці, Нью-Йорку, Лондоні, Варшаві. Зараз «Квіткарня «Ю» постійно співпрацює з Avangarden gallery & wine bar та оформлює благодійні вечері, котрі проводяться в них.
Моя робота, може, й не змінює світ, але, беззаперечно, приносить у нього красу та дарує натхнення.
У моїй справі ґаджети відіграють дуже важливу роль. Завдяки їм я розповідаю про квіткарню людям, які про нас не чули або тільки думають, звертатися до нас чи ні. Також за допомогою пристроїв я планую необхідні зустрічі, формую замовлення. Вибираючи техніку, звертаю увагу в першу чергу на якість: пристрій має виконувати всі необхідні функції.
бо вона допомагає проявляти свою творчість у цифровому варіанті й ділитися нею зі світом.
Дизайнер бренду Ali Saulidi
Навіть творча робота вимагає певної дисципліни та зосередженості, а також тайм-менеджменту.
Або ж ти сідаєш робити, і творчий процес запускається. Іноді це важко, іноді натхнення приходить не з першого разу, і якийсь час доводиться провести суто на дисципліні. Але такий підхід справді працює: перевірено особисто впродовж багатьох років.
Мені здається, це більше такий художній наратив, тому що насправді в сучасному світі дуже складно бути хоч якось успішним і водночас несистемним, навіть якщо ти представник творчої професії чи творча людина.
А щоб встигати, треба бігти ще швидше. З цього витікає, що без дисципліни й чіткого планування ти не будеш навіть залишатися на місці. Мені допомагають деякі практики в постановці цілей та задач, в плануванні процесів досягнення цих цілей і задач і, звісно, контроль. Це три основні кити, на яких тримаються всі процеси.
З початком повномасштабної війни у мене виникла думка: «Чим я можу бути корисним?» Було два шляхи: ставати до лав ЗСУ або спробувати допомагати країні своєю професією, на своєму місці. Так у мене з’явилася ідея розробити тактичне взуття, зануритися в цю технологію, тому що це специфічне взуття для бійців, аби вони могли виконувати свої задачі на передовій.
Але я вирішив спробувати. За весь час ми виготовили декілька тисяч пар взуття, яке передали на фронт, і досі продовжуємо відправляти нашим підрозділам.
Саме у виготовленні тактичного взуття нашим захисникам я вбачаю свою місію до кінця війни.
Два основні напрями нашого бренду — eye-catching footwear (взуття, яке приковує до себе погляди) і handcrafted future (майбутнє, створене руками людини). Це головні меседжі, що простежуються у кожній колекції. Як на мене, зараз це дуже важливо й актуально.
адже кожна наша пара виготовляється вручну — попри те, що ми маємо в колекціях дуже футуристичні та авангардні моделі.
З початком повномасштабної війни дуже багато чого змінилося. І в нашій реальності, і в житті. Але є і позитивні моменти, які додають мені наснаги й натхнення. Я став регулярно займатися спортом і частіше виїжджати на природу.
Почав займатися тактичною та вогневою підготовкою.
І навіть якщо мені доведеться свого часу замінити хлопців на передовій, я буду до цього морально і фізично готовий. Ці заняття дають мені впевненість у завтрашньому дні.
І я все це встиг реалізувати вчасно. Іноді дуже багато ітерацій потрібно, щоб вийшла саме та пара. Коли ж вона виходить такою, як ти спланував, і саме в запланований тобою день — це дуже крутий момент.
Коли ти тижнями працюєш над розробкою колекції, потім ще тижнями ця колекція виготовляється і випробовується, найбільше задоволення приносить щастя і вдячність клієнтів, які носять наше взуття. Коли твоя робота оцінена людьми, коли вона їм потрібна.
Багато іноземних партнерів і нашої української діаспори підтримують українські бренди, українські компанії. Це не може не радувати. У нашій діяльності це відобразилося, мабуть, на кількості замовлень українцями, які переїхали жити за кордон.
За це теж дуже дякуємо. Крім того, ми активно співпрацюємо з міжнародними благодійними організаціями та фондами щодо питань військового взуття.
З виходом нової колекції або нової моделі взуття я відчуваю, що народилося щось нове в цей світ, і цей світ вже змінився. Коли розумію, що наші творіння носять по всьому світу, і багато клієнтів пишуть листи чи приватні повідомлення зі словами вдячності, що вони справді носять унікальне взуття.
Це не тільки надихає, а й приносить розуміння того, що ти впливаєш якось на цей світ, на людей, на їхні думки та емоції.
У сучасному світі складно уявити життя без телефона, ноутбука чи планшета, які завжди під рукою.
від нотатків до замальовок чи бізнес-листування. Певно, сьогодні весь офіс знаходиться в телефоні або ноутбуці. Згадані ґаджети стали для нас незамінними, навіть людині творчої професії працювати без них нереально. Тому якісні, стильні та портативні пристрої завжди в пригоді.
Шеф-редакторка сайту ELLE.UA
Десь рік тому я почула від своєї знайомої підприємниці фразу «поставити натхнення на потік». Відтоді постійно тримаю її в думці.
Бувають дні, коли, здається, красиві слова закінчилися, а цей особливий фільтр, через який сприймаю світ, зник. Але чекати, доки муза завітає до мене о 00:00, — розкіш для безробітних. У таких випадках намагаюся перемикатися на більш технічні й організаційні завдання: відповідаю на пошту, координую процеси в команді, шукаю у фотобанках зображення для майбутніх матеріалів. Якщо, звісно, дедлайни дозволяють.
Якщо ж усе горить-пече, просто сідаю і починаю писати: слово за словом, речення за реченням, іноді пишу та видаляю, друга спроба, третя. Зазвичай так і народжується текст. Дрібна, на перший погляд, зовсім не творча робота — головна пігулка від прокрастинації.
З одного боку, у мене завжди є план завдань на день. Як правило, перелік завдань перевищує 10: спочатку йдуть найпріоритетніші, далі ті, виконання яких сьогодні було б бажаним. Найтяжче стараюся робити або зранку, коли свіжа голова, або ж пізно вночі, коли всі сплять.
(в цьому випадку я завжди за якість, а не за кількість). Інші «хвости» без докорів сумління забираю в наступний день. Мій головний контролер — це я сама. Люблю відчувати творчу свободу, коли на мене не тиснуть, і водночас обожнюю відчуття продуктивності й темпу. Дисципліна і план допомагають це тримати в балансі.
і я відчуваю своєю місією через текст поєднувати їх із мільйонами читачів, розповідати правду як про корисне харчування чи модні тренди сезону, так і про службу жінок в армії чи про те, як поєднувати декілька бізнесів і бути успішним у кожному з них. Про корисне і важливе для людей саме в цей момент.
У моїй тривожній валізі був новий жакет, мюлі JW Anderson і ноутбук, в який, без жодних перебільшень, помістилося усе моє життя. Так, телефон виручає, я роблю в ньому нотатки й моніторю з нього робочу пошту. Але вся моя творча діяльність пов'язана тільки з ноутбуком.
Оскільки я обираю вірного товариша на багато років, звертаю увагу на його вагу, екран та потужність. Цей пристрій повинен не просто полегшувати мою рутину, а й матеріалізувати те, що тільки витає в моїх фантазіях і думках, бути об'єктом, який виручає і надихає.
У лютому 2022 року в мене виникали думки, чи потрібен ще комусь глянець, модні покази та колекції, але в тому, чи потрібна людям журналістика (сьогодні, завтра, через 10 років) я не сумнівалася ані секунди.
Ми як видання швидко переформатувалися відповідно до вимог часу і почали писати про все, що турбувало українців в умовах повномасштабної війни: як харчуватися поживно у сховищах, як боротися з панічними атаками, що робити, якщо ви опинилися під завалами, які кав’ярні та книгарні працюють з генераторами тощо.
Мене найбільше надихають люди і їхні історії. Іноді лягаю спати й відчуваю, що я вже прожила щонайменше 100 життів: скільки неймовірних знайомств та щирих зізнань крізь мене пройшло. Також обожнюю моду і все, що з нею пов’язано.
Пам’ятаю, як у дні найсильніших обстрілів, аби хоч трохи відволіктися, переглядала покази й робила модні добірки для сайту. Я з дитинства сприймаю красивий одяг не як речі, а як артоб’єкти. Це моя особиста медитація.
Фраза Оскара Вайльда, яка допомагає мені упродовж усього творчого життя: «Будь собою, всі інші ролі уже зайняті». Це розв'язує руки й справді приглушує страх (хоча для творчих людей, як на мене, сумніви — професійна необхідність).
І навіть якщо вам здається, що всі слова уже сказані, всі пісні написані, всі найкращі архітектурні пам'ятки зведені, запевняю: інших вас ніколи не було й не буде, такої любові, як у вас, такого погляду на світ. То чому б не спробувати зараз?
Як я мрію, щоб ця мода на українське ніколи не минала як у нас вдома, так і у світі. Мені здається, за ці два роки українські дизайнери, артисти, спортсмени, митці зробили неймовірний ривок, гучно заявили про себе і стали єдиним брендом «Україна», якому сьогодні гучно аплодує вся планета.
але весь цей час ми ледь встигаємо обробляти інформацію про нові колекції, покази, колаборації та шоуруми українців.
Серед найбільш рейтингових матеріалів на нашому сайті, крім моди, сьогодні також класика української літератури, рецепти автентичних страв, традиції святкування Різдва й українські слова, які були репресовані радянською владою. Інтерес до всього українського зростає. А отже, на нас чекає ще багато роботи. І ми цьому, як журналісти, неймовірно раді.
Коли я на всі 100 задоволена своєю продуктивністю і креативністю. Так, таке буває.
Коли вдається передати емоцію за допомогою тексту. Коли знаходяться нові слова й формати для матеріалів. Коли нас цитують колеги, а читачі дякують і роблять репости.
Вперше сильно я це відчула, коли давала інтерв'ю своїм іноземним колегам: французькому й казахському ELLE, де ділилася не тільки специфікою роботи редактора глянцю, а й особистим досвідом переживання повномасштабної війни.
адже мені випала унікальна можливість говорити правду і бути почутою тисячами іноземців, які готові цю правду сприйняти. Відтоді кожна робоча поїздка чи комунікація супроводжується глобальною місією: нагадувати про Україну. За два останні роки, коли інформаційні війни досягли свого апогею, я нарешті усвідомила всю глибину виразу
Yoga Pro, Yoga Slim, трансформер Yoga та моноблок Yoga вирізняються якісним екраном та потужним «залізом», що укомплектовані в тонкі та надлегкі корпуси.
Мінімалістичний корпус не лише збалансовує елегантний стиль із практичністю, а й втілює підхід Lenovo до екологічності завдяки використанню перероблених матеріалів і пластику.
або мають сенсорний екран і стилус, або все це разом — щоб забезпечити творчим особистостям максимально зручні та комфортні умови для творчості.
Друкувати без клавіатури, створювати ескізи на екранах, торкатися або натискати, заощаджувати свій час і простір на екрані за допомогою макета Snap, панелі завдань з можливістю налаштування, кількох робочих столів і безперебійного приєднання — розкрити свій творчий потенціал із серією Yoga тепер набагато простіше.
Фото: Дарія Хілініч
Супровід проєкту: Анастасія Фелік
Продюсування: Анастасія Ткаченко
Дизайн: Катерина Серегова
Верстка: Ігор Індіченко
Програмування: Микита Звєрєв
Текст: Світлана Кравченко
